28.09.2011 20:42

Стих быстро распространяется в интернете. Не потому, что красиво и строго в рифму. Простой человек тоже так может, но побоится. А Винничуку – пожалуйста. Видно не напрасен был подвиг студентки, у которой Табачник на прошлой неделе понюхал цветы. Творческие работники переглянулись и поняли, что – пора.
И как на такое буйство гражданской лирики реагировать орлам Хорошковского? Гражданина Винничука же, хоть стих и подписан псевдонимом, надо пригласить куда следует? Хотя бы на профилактическую беседу в литкафе. А то ведь, прочтя такое, кто-нибудь еще свастику на двери обкома КПУ намалюет. Или лампочку в подъезде разобьет.
Юзьо Обсерватор
Убий підараса
Настала пора, коли кожен із нас
... Постав перед вибором часу:
До влади прийшли бандюки й брехуни,
Наперсточники й свинопаси.
Здолали державу і склали до ніг,
П'ючи нашу кров як вампіри,
А їхній пахан, ледь прибитий яйцем,
Веде нас до прірви.
Бандитом він був і бандитом зоставсь
Тепер уже вищого класу.
Бо вже не шапки, а мільйони краде –
Убий підараса.
За те що Вкраїну продав ворогам
І заповіти Тараса,
Привів табачню і московських попів –
Убий підараса.
Табачніки правлять свій відьомський бал,
Зійшла, мов зоря, їхня раса.
Ми знову раби й малороси-хохли –
Убий підараса.
Тебе не забуде Вкраїна коли,
Шахтарю з Донбасу,
Ти візьмеш у руки сталеве кайло
І вбєш підараса.
Нема в нас святішої більше мети
Чи іншого спасу!
У бога прощення піди попроси
І вбий підараса.
Коли на тарілочці нас подадуть
Кремлю, що вже плямкає ласо,
То буде запізно, повстань і убий!
Убий підараса!
(От редакции. Нельзя все же не оценить смелость автора, походя зарифмовавшего сакраментальное "Тарас-підарас".)
Комментариев нет:
Отправить комментарий